Мова жива

Слова живі, як ними не мовчать.

Бо мова справжня, лиш коли лунає.

Від свят до свят не вийде заховать,

Як вишиванку. Мова так вмирає.

Слова страждають, плачуть і кричать.

Їм місця у книжках не вистачає.

Бо на полицях мови не лежать,

Де пил віків їх тихо накриває.

Слова співають, тішаться, дзвенять.

Без мови кожна нація згасає.

Не можна свою мову та й не знать.

Історія таке не вибачає.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_мова

Собор

Це не світанок. Це собор палає.

Не витримав людської простоти.

Вогонь жорстоко жертву обирає,

Руйнує те, що прожило віки.

Він наостанок небо осяває, 

Так, наче там молилися боги.

Він ще не раз про себе нагадає

В коханні, що проходить крізь віки.

І ранок сумно у вікно вже позирає.

І перші шпальти вже забили всі рядки.

Але ніхто себе не запитає:

А що залишим після себе ми?

#Nataliia_Melnyk_Poetry

Україна

Є в нас земля: і щедра,і багата.

Та дивний люд живе на цій землі.

Готові на смерть сотні посилати,

Бо у мільйонів тирса в голові.

Які слова потрібно відшукати,

Щоб зупинити регіт на крові?

І скільки ще синів своїх віддати, 

Щоб врешті вже розвиднілось тобі?

#Nataliia_Melnyk_Poetry