Ілюзія вибору

Чорна сукня на білі плечі.

Все вдаєш, що кипить життя.

Так натхненно купуєш речі.

Що за ними? Пуста стіна.

Вже й забула про сміх малечі.

Не потрібне те каяття.

Десь в відлуннях пісні лелечі.

Ти сльозу змахнеш крадькома.

Часом ниють кістки старечі.

Не шукаєш сенсу буття.

І цей сон такий недоречі,

Бо дороги назад нема.

Заблукала у власній втечі,

Розгубила всі почуття.

Лиш байдужість у порожнечі.

Ти обрала її сама.

А судді хто?

А судді хто? Продажні пацюки.

На шурхіт грошей совість поміняли.

Вони своєї досягли мети.

Багато шуму навкруги підняли.

Вчорашні вбивці вже не вороги,

А правду знов повією назвали.

Як швидко всі забули ті роки,

Коли країну тяжко відстояли.

Смак кави

А я візьму гіркої кави,

Домішаю солодких спогадів.

Знаю ціну чужої правди,

Прожену шепіт зайвих здогадів.

Світ навколо такий цікавий,

Відігрію щастя від холодів.

Вмію в краще вірити завжди.

Не боюся байдужих поглядів.

#poetry #NataliiaMelnykPoetry #поезіядлядуші

Ти вільний

Хотіла щастям тебе зігріти,

А ти лиш бачив холод в зірках.

Бажала ніжно тебе лишити,

Ти ж рвався в море на парусах.

Не в моїй владі тебе любити,

Не треба правди в чорних тонах.

Попутнім вітром благословити

Тепер лиш можу твій вічний шлях.

#poetry #NataliiaMelnykPoetry

Неважлива зустріч

На ранок місто вкрив густий туман,

В нім ліхтарі так тьмяно догорали.

Нарешті я почула твій обман,

Слова фальшиві вже не зачіпали.

Світанок владно розігнав нічний дурман,

Всі речі знов на місце поставали.

За кілька кроків оминула твій капкан,

Ми лиш байдуже каву допивали.

Ти не хвилюйся: не помітиш моїх ран,

Бо маски щастя все старанно приховали,

Ще кілька фраз. Завершений роман.

Розбіглись, як ні в чому не бувало.

#poetry #NataliiaMelnykPoetry #українськапоезія

Що знаєш ти?

Що знаєш ти про демонів в душі,

Що знаєш ти про ангелів в безодні,

Що знаєш про зорі уночі

Такі далекі, чисті та холодні?

Чого шукаєш світла в темноті,

Чого питаєш про шляхи господні?

Давно звели вже правду в манівці,

Не чують її спраглі та голодні.

Далеко поховали всі вірші,

Слова забули, стали знов безродні.

Продались за безликі папірці

І до свободи стали непригодні.

#NataliiaMelnykPoetry #поезіяукраїнською 

Ще кілька кроків

За поворотом тиша небуття.

За поворотом інша вже дорога.

За поворотом буду тільки я.

За поворотом жде усмішка Бога.

І вже назад не буде вороття.

І вже навік забудеться тривога.

І вже загубиш ти моє ім'я.

І вже моя буде ця перемога.

#поезія #віршідлядуші #NataliiaMelnykPoetry

Незламний

Тобі тумани стеляться в дорогу,

А Ти так вперто хочеш далі йти.

А Ти мов вітер гасиш всі тривоги,

Мости руйнуєш навіть без мети.

Старі кумири падають під ноги,

На звалищах ростуть нові боги.

А Ти палаєш аж до перемоги,

Тебе не спинять жодні вороги.

#поезіяукраїнською #NataliiaMelnykPoetry #poetry 

Моя країна

Забутих воїнів занедбана дитина,

Що кривду заїдає на десерт.

Не знаю іншої. Тяжка Твоя година:

Знов помираєш під оглушливий концерт.

Продажних суддів знищена країна,

Де правду втихомирює конверт.

Не знайду ліпшої. Яка Твоя провина?

Тут кожен зрадник-комівояжер.

Живого храму відбудована руїна,

Твоя краса лягає на мольберт.

Не хочу кращої. Для мене Ти - єдина.

Знов воскресаєш серед сотень жертв.

#poetry #поезія #мої_вірші

Заборонений поет

Не помирає заборонений поет.

В думках пророчих він невтомно воскресає.

У часі схований не співаний куплет - 

Це гостра зброя, що тиранів так лякає.

Не помирає заборонений поет.

В сльозах дівочих він невпинно оживає.

У серці зболенім лікує не сонет,

А тихе слово, що всі рани закриває.

Не помирає заборонений поет.

В рядках співочих він не впізнано лунає.

У спраглих волею віщує без тенет,

Бо недозволений горить і не згасає.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry

Незалежність

Нарешті я вже втратила залежність

Від слів чужих, від галасу думок.

Кудись поділась зайва обережність

І стало байдуже до суджень та чуток.

Натомість я отримала безмежність

Від днів простих, від щебету пташок.

І звідкись взялась повна протилежність

До без мети придуманих вимог.

#поезія #poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry

Буде гроза

Буде гроза. Я чую, як гримить.

І чорне небо розфарбують блискавиці.

Буде гроза. Ніхто вже не проспить.

І чисту правду не сховають небилиці.

Буде гроза. Усе розворушить.

Порозчиняє настіж всі темниці.

Буде гроза. Вже істина бринить.

У рокоті далекім громовиці.

#poetry #поезія #Nataliia_Melnyk_Poetry

Про втрачене

Ти босоніж ходила по траві,

І зустрічала сонце на світанку.

Ти вірила і світу, і собі,

Раділа кожному новому ранку.

Ти знала точно, що усі навкруг свої.

І в ніжному рожевому серпанку

Мочила голі ноги у росі,

Збігаючи так безтурботно з ганку.

Ти загубила правди промінці,

Які колись сплітались в колисанку.

Ти стала жити раптом так, як всі,

І полетіли дні безперестанку.

#мої_вірші#поезія_українською#поезіядлядуші#poetry

Ранок

Візьму слова. Сплету із них домівку,

Поселю сотні невідомих там імен. 

Життя вирує, навіть коли гірко

Та закулісся цікавіше сцен.

Знов вранці пташка прилетить на гілку,

Співати невідомих ще пісень.

Собі залишу право на помилку.

Почну неспішно зовсім новий день.

#NataliiaMelnykPoetry#poetry#поезія#мої_вірші

Відповідь

Шукаєш на долоні долі знак.

Чекаєш сон, щоб врешті все збагнути.

Гадаєш: ну яке ж воно на смак?

І мрієш врешті ти життя відчути.

Не розумієш: ну чому ніяк

Не хочуть небеса тебе почути?

Не залишаєш часу "просто так".

Боїшся в свою душу зазирнути.

#poetry#NataliiaMelnykPoetry#поезія_українською#поезіядлядуші#мої_вірші

Право бути

Ти не корись. Хоч доля й не проста.

Ти не мирись. Хоч правди і не чути.

Ти не журись. Бо сльози лиш вода.

Ти не спинись. Бо так лиш зможеш бути.

Ти залишись. Хоч може десь й краса.

Ти відродись. Хоч важко це збагнути.

Ти підведись. Бо впасти не біда.

Ти лиш борись за своє право бути.

#poetry#мої_вірші#поезія#поезія_для_душі

Перетворення

Не зачиняй вікно. Я повернусь,

Мені лиш треба трохи політати.

Не вибачай. Вини вже не боюсь,

Я мала час, щоб крила підлатати.

Не забувай добро. Я залишусь,

Ми будем замки в хмарах будувати.

Не спокушай. Впаду і підведусь.

Я вже не та, забула як мовчати.

#NataliiaMelnykPoetry#poetry#поезія_для_душі

Будь собою

Всі не встигають бути не собою

Та бігти увесь час хтозна-куди.

Життя пливе невпинною рікою.

Тут загубитись швидше, ніж знайти.

Спинись на мить. Ти не на полі бою.

Тобі не слід усіх перемогти.

Посидь ще мить. Ось так. Без слів. Зі мною.

Тут залишитись важче, ніж піти.

#poetry#поезія_для_душі#natalia_melnyk_poetry#мої_вірші

Лист морю

Привіт. Ти мене пам'ятаєш?

Ми ж були з Тобою на ти.

Так хвилі ліниво гойдаєш

В прозорих відтінках води.

Ну як Ти себе почуваєш?

Тут наче й не було зими.

Ти втому мою розчиняєш

І часу змиваєш сліди.

#nataliamelnykpoetry#поезія#віршіпроморе#мої_вірші

Розмите літо

А літо плакало дощами без вини,

І без причини, і без жодної надії.

Усі казали: "Може досить! Припини!"

Воно не чуло. Розтеклись сльозами мрії.

А літо втратило світанки без журби,

І вечори без втоми  повні дії.

Розмило всі водою кольори

У сіре тло нестримної стихії.

#poetry#Natalia_Melnyk_Poetry#поезія#мої_вірші

Бузок цвіте

Бузок цвіте. Це точно вже весна.

За барвами не видно навіть неба.

Знов прокидається в нас віра в чудеса.

Чотири пелюстки знайти лиш треба.

Бузок цвіте. І ради тут нема.

Всміхається затулене ним небо.

Увесь цей світ рятують лиш дива.

Пояснень й логіки часом зовсім не треба.

#poetry#Natalia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі

Втрачене

І через призму втрачених ілюзій

Ти розглядаєш сказане "Прощай".

Не вороги. Але давно не друзі.

А дуже жаль. Насправді, дуже жаль.

Мов крізь віки, загублені у тузі,

Шукаєш шлях назад у рідний край.

За помилки у відчаю напрузі

Вкриває серце зморшками печаль.

#poetry#Nataliia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі

Довіра

Я Тебе ніколи не забуду.

Ти - сліди у серці назавжди.

Серед шуму я шукати буду

Тихий спогад - дотик без мети.

Біля Тебе бурю перебуду.

Знаю, що любов не на віки.

Та наївно вірю тому чуду,

Що так легко напророчив Ти.

#Poetry#Nataliia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі

Я з тобою

Я тобі не друг, і не ворог,

Не наставник, не наглядач.

Не причина всіх перетворень,

І не автор твоїх удач.

Я не хочу бити на сполох,

Коли ти зазнаєш невдач.

Всіх моїх помилок повторень

Не уникну ніяк. Пробач.

В голові моїй цілий ворох

Непосильних мені задач.

Ти пройдеш через сотні відтворень.

Я з тобою. Посидь. Поплач.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Істина

Обірву фразу. Просто на півслові

Поставлю крапку. Сенсу вже нема

Тривати нескінченно цій розмові,

Де в звуках лиш лунає пустота.

Не треба мури на міцній основі,

В фортеці душу огорта пітьма.

Всі істину шукають у полові.

Вона ж є вільна. Мов гірська ріка.

Не хоче навіть знати про окови,

Всі перешкоди на шляху її дарма.

Їй не потрібні вигідні умови,

Їй крила не обплутує вина.

#поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Нічний дощ

Люблю, коли сонне місто

Так шумно колише дощ.

У темряві урочисто

Ідуть ліхтарі до прощ.

Люблю, коли зовсім чисто

Полоще бруківку дощ.

Вогнів золотих намисто

Відблискує серед площ.

#poetry #ukrainian_poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #поезія_для_душі

Мова жива

Слова живі, як ними не мовчать.

Бо мова справжня, лиш коли лунає.

Від свят до свят не вийде заховать,

Як вишиванку. Мова так вмирає.

Слова страждають, плачуть і кричать.

Їм місця у книжках не вистачає.

Бо на полицях мови не лежать,

Де пил віків їх тихо накриває.

Слова співають, тішаться, дзвенять.

Без мови кожна нація згасає.

Не можна свою мову та й не знать.

Історія таке не вибачає.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_мова

Собор

Це не світанок. Це собор палає.

Не витримав людської простоти.

Вогонь жорстоко жертву обирає,

Руйнує те, що прожило віки.

Він наостанок небо осяває, 

Так, наче там молилися боги.

Він ще не раз про себе нагадає

В коханні, що проходить крізь віки.

І ранок сумно у вікно вже позирає.

І перші шпальти вже забили всі рядки.

Але ніхто себе не запитає:

А що залишим після себе ми?

#Nataliia_Melnyk_Poetry

Україна

Є в нас земля: і щедра,і багата.

Та дивний люд живе на цій землі.

Готові на смерть сотні посилати,

Бо у мільйонів тирса в голові.

Які слова потрібно відшукати,

Щоб зупинити регіт на крові?

І скільки ще синів своїх віддати, 

Щоб врешті вже розвиднілось тобі?

#Nataliia_Melnyk_Poetry

Далекий адресат

Напишу запитання між рядками.

Відправлю лист. Далекий адресат.

Немає сенсу, що було все не між нами.

Немає смутку, бо не знаєм втрат.

Чужі обличчя й мрії між думками,

Чужі надії серед дивних фраз.

Нема що забувати поміж нами.

Нема що залишати після нас.

#poetry #поезія #Natalia_Melnyk_Poetry

Вогонь

Я відчуваю вогонь. Він собі тихо тліє.

Гріє теплом долонь. В ньому життя жевріє.

Я відчуваю вогонь. Небо ним багряніє.

Віє снігами до скронь. В ньому душа німіє.

Я відчуваю воонь. Серце ним спопеліє.

Мрії вітрилом безсонь. В ньому притулок надії.

Я відчуваю вогонь. Той, що мене зігріє.

Вірю, що спалить полон. Знайду свою стихію.

#poetry #Natalia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_поезія #мої_вірші #моя_стихія

Сину

Ти моє щастя, я твій цілий світ.

Ти моя радість, моє одкровення.

Колись підеш, залишиш в серці слід.

Але сьогодні ти моє натхнення.

Ти Божа ласка, найсолодший цвіт.

Ти вітру свіжість, ти благословення.

Колись розправиш крила у політ.

Любов до тебе - це моє спасення.

#мої_вірші #українська_поезія #поезія_для_душі

Розмова з долею

Ти питаєш мене: "Чи надовго?"

Я ж кажу тобі: "На віки."

Ти питаєш мене: "Як знати?"

Я ж кажу: "Зійшлися стежки."

Ти питаєш мене: "Навішо?"

Я кажу: "Щоб не навпаки."

Ти питаєш мене: "Як звати?"

Я підкажу. Заглянь у сни.

Ти питаєш мене: "На благо?"

Я відкажу: "Це знаєш лиш ти?"

Ти питаєш мене: "Як впізнати?"

Я не скажу. Шукай сліди.

#poetry #Natalia_Melnyk_Poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Загублене місто

Місто втомлене спить під дощами.

І не світить уже маяк.

Розгубило добро стежками.

І самотнє, немов хижак.

Місто втрачене між рядками.

І не бачить на небі знак.

Заховалось під ліхтарями.

Не чекає грози ніяк.

Місто змучене вже вітрами.

І не має життя ознак.

Розметалося між світами.

Продалось за пустий мідяк.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #українська_поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Байдужість

Ну привіт. Я тебе вибачаю.

Не тримаю давно уже зла.

Я нічого про тебе не знаю.

Тебе вчити - не моя мета.

Наче все. Більше не пригадаю.

Не приходять на пам'ять слова.

Я нічого тобі не бажаю.

Твоє щастя - не моя вина.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Заховані крила

Втомилася ховати свої крила.

Боятися, що знову піде дощ.

Вони намокнуть. І буде не сила

Піднятись вгору, якщо раптом щось.

Залишилася. Крила відчепила.

Здавалося забути все вдалось.

Вона здалась. Душа ночами вила.

І падав з неба невблаганний дощ.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Весна

Безпечна, грайлива, весела

Танцює по світу весна.

Доречно так коси розплела 

Над озером сонна верба.

Всміхаються сонцю дерева,

Бо чують - крокує вона.

Руйнує палаци із льоду,

Що так будувала зима.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #мої_вірші #поезія #весна

Про час

Усі ми звикли продавати час.

Живемо так, неначе тільки мрієм.

Не помічаємо, що вибір замість нас

Час робить сам, а ми лише старієм.

Давно вже виклик у очах погас.

Йдемо вперед, та зовсім не радієм.

Не довіряємо посеред людських мас

Тим чудесам, яких не розумієм.

#поезія #мої_вірші #українська_поезія

Слова

Один до одного збираються слова.

Нанизую, немов ті намистини.

Здавалося б, тут магії нема.

Бринить струна душі лише хвилину.

Так легко й просто сходяться слова.

І відпускає відчуття провини.

Може для когось дивна і чудна,

Та я знайшла в житті свою стежину.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Прийде весна

Усе моє від мене не втече.

Мине зима. І прийде час радіти.

І плин думок у далеч знов несе,

І знов щебечуть невгамовні діти.

Тобі поставлю руку на плече.

Буде весна. І знов розквітнуть квіти.

Дзвінкий струмок за полем потече,

Усе навколо буде зеленіти.

#poetry #spring #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Мій день

Знов весну за собою покличу

І усмішкою день розпочну.

Тінь сумну заберу я з обличчя,

Щоб забути примару нічну.

Непомітну красу возвеличу

І любов через день пронесу.

Стін невидимих я не помічу,

Щоб відчути, що я ще живу.

#Natallia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія_для_душі #вірші_українською 

До ранку

В обличчя вітер. Незабаром ніч. 

Дорога білою покрилася імлою. 

Знов сотні літер й тисячі облич

Непробивною виросли стіною.

Заснули квіти. І не в тому річ,

Чи знову ми зустрінемось з тобою.

Дорослі діти. Сльози протиріч.

На ранок все змішається з юрбою.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_поезія #вірші

Прощання

Ти не тримай, бо я не залишусь.

Ти відпусти, бо вітер не прив'яжеш.

Ти не мовчи, бо я не повернусь.

Ти говори, бо гнів на серце ляже.

Ти забувай, я вдруге не спинюсь.

Ти не чекай, бо долі не накажеш.

Ти лиш живи, за тебе помолюсь.

Ти лиш пробач. Тобі все час розкаже.

#Nataliia_Melnyk_Poetry#poetry#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Перехрестя

На перехресті двох вокзалів

Раптово так зустрілись ми.

Тонке намисто із коралів 

Розсипалось серед юрби.

Ми не шукали ідеалів

Поміж звичайними людьми.

Лиш з запорошених скрижалів

Здмухнули пил від самоти.

#поезія #поезія_для_душі #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry 

Історія України

Героям не потрібні ордени,

Вони ідуть на смерть не за медалі.

У них нема на скронях сивини,

Для них уже не буде слова "далі".

А пекло безсердечної війни

Байдуже до всіх людських норм моралі.

Відважні й молоді Твої сини

Знов йдуть у бій. Століття по спіралі.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #мої_вірші #українська_поезія

Відмінність

Щасливі люди не бояться помилитись.

Щасливі люди не крокують до мети.

Щасливі люди можуть просто залишитись.

Щасливі люди можуть запросто піти.

Нещасні ті, які не можуть не коритись.

Нещасні ті, які живуть без боротьби.

Нещасні ті, які завжди будуть миритись.

Нещасні ті, яким життя не до снаги.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Найкращі роки

Нам час від часу згадувати варто,

Роки, які так весело пройшли.

І не боятися нового старту

Та, іноді, робити помилки.

Нам у житті так часто не до жарту,

Ми стали вже дорослими людьми.

Та спогади нам додають азарту

Робити кращим світ, що навкруги.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Досить

Ти знаєш: розквітнуть квіти,

Замінять на весну осінь.

Тобі прийде час летіти,

Хоч серце зостатись просить.

Грозу вже не зупинити,

Ти ж чуєш, як грім голосить.

Знов сльози почнуть бриніти,

Всміхнешся та перепросиш.

Та душу не задурити,

Не щастя по світу носить.

Поки є кому зустріти,

Скажи вже дорогам: "Досить!"

#мої_вірші #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі

Нагадування

Не забувай. Нема напівхвилин,

Не відчуває серце напівболю,

Ти не залишишся в кінці напіводин,

Не можна стати у життя напівсобою.

Запамятай. Доходять до вершин.

Дають душі наплакатися вволю.

Кохання там, де зустріч половин.

А у дорозі Бог завжди з тобою.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія_для_душі

А я живу!

Я не кричу! Це просто дощ шумить.

Він важко в дах вдаряє без упину.

Я не прошу! Це вітер шелестить.

Він колихає дощ, немов дитину.

Я не мовчу! Це лиш туман висить

Понад полями у похмуру днину.

А я живу! Мені усе болить.

Я не сприймаю щастя, як провину.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry

Все минає

Та зима бездоганно-біла,

Що й не видно де небо, де сніг.

Вона йшла вся осяйно-красива,

Древній час свій сповільнював біг.

Та любов ідеально-зріла

Від життя не чекала втіх.

Зникла так невимовно-щиро

Однією з розталих доріг.

#поезія #мої_вірші #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія_для_душі

Не будь як всі

Всі помічали: час немов сказився,

Летіло все без спину і мети.

Хоча здавалось, хтось десь помилився,

Відмірюючи швидко так роки.

Собі казали: світ давно змінився,

Будь як усі, у прірву не лети.

Один лиш в полі воїн залишився,

Його зламають швидко вороги.

Всі не вгадали: вітер закрутився,

Змітаючи все зайве навкруги,

І часу біг невпинний зупинився,

І крізь туман засяяли зірки.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі