Прощальний вальс

А що тобі лишити по собі?

Осінній аромат гіркого трунку?

Розпорошила все у боротьбі,

Забула смак останнього цілунку.

А що собі лишити по тобі?

Зимовий блиск простого візерунку?

Заколотила душу у броні,

Яскраві фарби блякнуть на малюнку.

Вода

Враз прийшла велика вода

І повстали збуджені ріки.

Закричали люди: "Біда!"

Бог від втоми прикрив повіки.

З лисих гір сповзала земля,

Почорніли від злості ріки.

Бог лиш мовив: "Така ціна..."

Доведеться за все платити.

24.06.2020