Зелені хвилі

А вітер, неначе море, зелені хвилі гойдає.

Ті хвилі про щось говорять. Їх мови ніхто не знає.

А вітер їх наче чує і ніжно так пригортає.

Ті хвилі летять за вітром. А він їх не відпускає.

А вітер, неначе книгу, зелені хвилі читає.

Ті хвилі, мов сотні літер. І вітер їх розрізняє.

А вітер їх розуміє, як книгу собі гортає.

Ті хвилі живуть лиш вітром. А він про них забуває.

У пошуках Бога

А Богу не цікава суєта,

Він голу правду без прикрас приймає.

І байдуже притворне каяття,

Він в людний храм не часто заглядає.

А Богу непотрібна метушня,

Він поряд з тим, хто тихо догорає.

і зайве тут фальшиве співчуття,

Він кожну душу наскрізь проглядає.

Питання

Скажи, чи мушу відкривати душу,

І забувати спокій самоти?

Який закон усесвіту порушу,

Якщо з собою буду лиш на ти?

Який затихлий біль знов розворушу,

Якщо межу наважусь перейти?

Пробач, не можу вибратись на сушу

Із виру дивної печалі й німоти.