Про час

Усі ми звикли продавати час.

Живемо так, неначе тільки мрієм.

Не помічаємо, що вибір замість нас

Час робить сам, а ми лише старієм.

Давно вже виклик у очах погас.

Йдемо вперед, та зовсім не радієм.

Не довіряємо посеред людських мас

Тим чудесам, яких не розумієм.

#поезія #мої_вірші #українська_поезія

Слова

Один до одного збираються слова.

Нанизую, немов ті намистини.

Здавалося б, тут магії нема.

Бринить струна душі лише хвилину.

Так легко й просто сходяться слова.

І відпускає відчуття провини.

Може для когось дивна і чудна,

Та я знайшла в житті свою стежину.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Прийде весна

Усе моє від мене не втече.

Мине зима. І прийде час радіти.

І плин думок у далеч знов несе,

І знов щебечуть невгамовні діти.

Тобі поставлю руку на плече.

Буде весна. І знов розквітнуть квіти.

Дзвінкий струмок за полем потече,

Усе навколо буде зеленіти.

#poetry #spring #Natallia_Melnyk_Poetry #мої_вірші

Мій день

Знов весну за собою покличу

І усмішкою день розпочну.

Тінь сумну заберу я з обличчя,

Щоб забути примару нічну.

Непомітну красу возвеличу

І любов через день пронесу.

Стін невидимих я не помічу,

Щоб відчути, що я ще живу.

#Natallia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія_для_душі #вірші_українською 

До ранку

В обличчя вітер. Незабаром ніч. 

Дорога білою покрилася імлою. 

Знов сотні літер й тисячі облич

Непробивною виросли стіною.

Заснули квіти. І не в тому річ,

Чи знову ми зустрінемось з тобою.

Дорослі діти. Сльози протиріч.

На ранок все змішається з юрбою.

#poetry #Natallia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_поезія #вірші

Прощання

Ти не тримай, бо я не залишусь.

Ти відпусти, бо вітер не прив'яжеш.

Ти не мовчи, бо я не повернусь.

Ти говори, бо гнів на серце ляже.

Ти забувай, я вдруге не спинюсь.

Ти не чекай, бо долі не накажеш.

Ти лиш живи, за тебе помолюсь.

Ти лиш пробач. Тобі все час розкаже.

#Nataliia_Melnyk_Poetry#poetry#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Перехрестя

На перехресті двох вокзалів

Раптово так зустрілись ми.

Тонке намисто із коралів 

Розсипалось серед юрби.

Ми не шукали ідеалів

Поміж звичайними людьми.

Лиш з запорошених скрижалів

Здмухнули пил від самоти.

#поезія #поезія_для_душі #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry 

Історія України

Героям не потрібні ордени,

Вони ідуть на смерть не за медалі.

У них нема на скронях сивини,

Для них уже не буде слова "далі".

А пекло безсердечної війни

Байдуже до всіх людських норм моралі.

Відважні й молоді Твої сини

Знов йдуть у бій. Століття по спіралі.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #мої_вірші #українська_поезія

Відмінність

Щасливі люди не бояться помилитись.

Щасливі люди не крокують до мети.

Щасливі люди можуть просто залишитись.

Щасливі люди можуть запросто піти.

Нещасні ті, які не можуть не коритись.

Нещасні ті, які живуть без боротьби.

Нещасні ті, які завжди будуть миритись.

Нещасні ті, яким життя не до снаги.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Найкращі роки

Нам час від часу згадувати варто,

Роки, які так весело пройшли.

І не боятися нового старту

Та, іноді, робити помилки.

Нам у житті так часто не до жарту,

Ми стали вже дорослими людьми.

Та спогади нам додають азарту

Робити кращим світ, що навкруги.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Досить

Ти знаєш: розквітнуть квіти,

Замінять на весну осінь.

Тобі прийде час летіти,

Хоч серце зостатись просить.

Грозу вже не зупинити,

Ти ж чуєш, як грім голосить.

Знов сльози почнуть бриніти,

Всміхнешся та перепросиш.

Та душу не задурити,

Не щастя по світу носить.

Поки є кому зустріти,

Скажи вже дорогам: "Досить!"

#мої_вірші #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі

Нагадування

Не забувай. Нема напівхвилин,

Не відчуває серце напівболю,

Ти не залишишся в кінці напіводин,

Не можна стати у життя напівсобою.

Запамятай. Доходять до вершин.

Дають душі наплакатися вволю.

Кохання там, де зустріч половин.

А у дорозі Бог завжди з тобою.

#poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія_для_душі

А я живу!

Я не кричу! Це просто дощ шумить.

Він важко в дах вдаряє без упину.

Я не прошу! Це вітер шелестить.

Він колихає дощ, немов дитину.

Я не мовчу! Це лиш туман висить

Понад полями у похмуру днину.

А я живу! Мені усе болить.

Я не сприймаю щастя, як провину.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry