Втрачене

І через призму втрачених ілюзій

Ти розглядаєш сказане "Прощай".

Не вороги. Але давно не друзі.

А дуже жаль. Насправді, дуже жаль.

Мов крізь віки, загублені у тузі,

Шукаєш шлях назад у рідний край.

За помилки у відчаю напрузі

Вкриває серце зморшками печаль.

#poetry#Nataliia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі

Довіра

Я Тебе ніколи не забуду.

Ти - сліди у серці назавжди.

Серед шуму я шукати буду

Тихий спогад - дотик без мети.

Біля Тебе бурю перебуду.

Знаю, що любов не на віки.

Та наївно вірю тому чуду,

Що так легко напророчив Ти.

#Poetry#Nataliia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі

Я з тобою

Я тобі не друг, і не ворог,

Не наставник, не наглядач.

Не причина всіх перетворень,

І не автор твоїх удач.

Я не хочу бити на сполох,

Коли ти зазнаєш невдач.

Всіх моїх помилок повторень

Не уникну ніяк. Пробач.

В голові моїй цілий ворох

Непосильних мені задач.

Ти пройдеш через сотні відтворень.

Я з тобою. Посидь. Поплач.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Істина

Обірву фразу. Просто на півслові

Поставлю крапку. Сенсу вже нема

Тривати нескінченно цій розмові,

Де в звуках лиш лунає пустота.

Не треба мури на міцній основі,

В фортеці душу огорта пітьма.

Всі істину шукають у полові.

Вона ж є вільна. Мов гірська ріка.

Не хоче навіть знати про окови,

Всі перешкоди на шляху її дарма.

Їй не потрібні вигідні умови,

Їй крила не обплутує вина.

#поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Нічний дощ

Люблю, коли сонне місто

Так шумно колише дощ.

У темряві урочисто

Ідуть ліхтарі до прощ.

Люблю, коли зовсім чисто

Полоще бруківку дощ.

Вогнів золотих намисто

Відблискує серед площ.

#poetry #ukrainian_poetry #Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #поезія_для_душі