У цьому світі, витканому з див,
Так легко своє щастя не впізнати.
І опустивши голову ... пройти.
А потім лиш на Бога нарікати.
У цих малюнках теплих літніх злив,
Так просто лиш невдале помічати.
І поховавши мрії ... не знайти.
А потім лиш тихенько дотлівати.
У цих плетіннях чудернацьких слів,
Так звично помилки редагувати.
І оцінивши строго ... не рости.
А потім лиш у потемках блукати.