Безлюдний світ

Пройде зима, захочеться тепла.

Ми будемо наляканими й злими.

Біда по світу ходить не сама.

Ми страх у душу невзначай впустили.

Прийде весна, прокинеться земля.

А площі міст залишаться пустими.

Лелеки повернуться до гнізда.

Пусті двори зустрінуть їх німими.

Ненароджена душа

За одним із безлічі вікон

Зникло ненароджене життя.

І мовчали зорі в унісон,

Міцно спало пізнє каяття.

Десь у клаптях спалених ікон

Тліли вперто стерті імена.

Сплетений із тисяч перепон

Зникнув Бог. Залишилась душа.