Все минає

Та зима бездоганно-біла,

Що й не видно де небо, де сніг.

Вона йшла вся осяйно-красива,

Древній час свій сповільнював біг.

Та любов ідеально-зріла

Від життя не чекала втіх.

Зникла так невимовно-щиро

Однією з розталих доріг.

#поезія #мої_вірші #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія_для_душі

Не будь як всі

Всі помічали: час немов сказився,

Летіло все без спину і мети.

Хоча здавалось, хтось десь помилився,

Відмірюючи швидко так роки.

Собі казали: світ давно змінився,

Будь як усі, у прірву не лети.

Один лиш в полі воїн залишився,

Його зламають швидко вороги.

Всі не вгадали: вітер закрутився,

Змітаючи все зайве навкруги,

І часу біг невпинний зупинився,

І крізь туман засяяли зірки.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Відрізок

Старт. Фініш. А між ними лиш життя.

І перший крик. І подих, що останній.

Дві точки, де немає вороття.

А поміж них лиш океан безкрайній.

Вхід. Вихід. А між ними лиш слова.

Безсонні ночі. Щастя і страждання.

Два пункти від початку й до кінця. 

А поміж них безмежні сподівання. 

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Прощавай

Тебе чекають втомлені вокзали.

І на пероні сказане "Прощай"

Під стук коліс відлунює зухвало,

І не смакує вже холодний чай.

На тебе ждуть похнюплені бульвари.

Одноманітних парасоль ручай

Цей шум дощу сповільнює недбало.

Так й не збагнув, що ти покинув рай.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі