Життя

Ми пережили грім і блискавиці.

Ми залишалися з журбою віч-на-віч.

Ми розкладали речі на полиці.

Ми вирушали в невідому ніч.

Ми забували розуму границі.

Ми осягали незбагненну річ.

Ми не вслухались в різні небилиці.

Ми просто йшли з тобою пліч-о-пліч.

#NatalliaMelnykPoetry #poetry #поезія_для_душі #мої_вірші #поезія

Початок

Затих вже гамір. Діти міцно сплять.

Останні іскри тихо догорають.

Ялинки вогники яскраво миготять,

І зорі вже на небі догорають.

Настане ранок. Ще в думках звучать,

Слова прощання з роком, що минає.

Думки сміливо в новий рік летять.

А сонце вже світанок осяває.

#NataliiaMelnykPoetry #Poetry #мої_вірші #поезія_для_душі #поезія

Ангелик

До мене ангел заглянув в віконце,

Різдвяну звістку в хату принести.

Осяяв день надвечір, наче сонце,

Над прірвою він звів міцні мости.

У нього чисте і відкрите серце,

В душі тепла багато й доброти.

Він радості невичерпне джерельце,

Дорога, що до світла з темноти.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Щаслива

Я так втомилась бути нещаслива

Чекати чи то сонця, чи дощу.

Не вірити, що десь буває диво,

І знати, що й без тебе проживу.

Мене не вчили, що жіноча сила,

Не в тому, що все знаю й доведу,

Що "Я була права" - це дуже мило

Коли цією фразою мовчу.

Я і не знала, що усмішка щира

Це оберіг, що відверне біду

Я зрозуміла, що уже щаслива

Щаслива лиш тому, що я живу.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Мрія

А ти все й далі по світах мене шукаєш.

Питаєш вітра й тіні самоти.

Я завжди поруч, ти не помічаєш.

Ждеш із птахами й подихом весни.

Коли я йду, ти вслід мені гукаєш.

Спинити хочеш, та не можеш слів знайти.

Я дивна, ти своєю не признаєш.

Але й забути теж  не можеш ти.

Ти вперто щастя в душу не пускаєш,

Боїшся втратити свої тяжкі хрести.

Я ― лише мрія, ти мене пізнаєш.

Я просто шлях до справжньої мети.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Не поспішай

Не поспішай. Помішуючи каву,

Не слід відволікатись на думки.

Поглянь на осінь. Йде собі недбало.

І залишає по собі сліди.

Не поспішай. Увесь цей біг лукаво

лише заплутує твої стежки.

Ти зупинись. Дай собі мить, щоб вдало

Свою дорогу у житті знайти.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Вчися чути

Послухай тишу. В ній бринить буття.

Нечутно проглядає крізь тумани.

Насправді не важливе каяття,

Й старі, що не загоюються, рани.

Послухай мрію. Вказівник життя.

Вона твій поводир крізь всі обмани.

Освітить обрій. З’явиться краса,

Що може бути просто під ногами.

Почуй себе. В Тобі живе дитя,

Якого не обдурять всі шамани.

Повір у своє власне майбуття,

І впаде пелена самоомани.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Правда

А Правда проростає крізь асфальт.

Їй не потрібні ранги і медалі,

Вона не чує заклики моралі,

Не потребує слави перших шпальт.

Ця Правда не сприймає слово “жаль”.

Їй байдуже, хто виграє в фіналі,

Вона не признає тонкі вуалі,

Не переносить благородну фальш.

Лиш Правда є прозора, мов кришталь.

Їй не властиві плутані деталі,

Вона не знає, що живе в опалі

Й рятує світ над прірвою проваль.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Скрипаль

Життя тяглося сірою імлою:

Одноманітність й серця самота.

Не мав нічого і нікого за собою.

Його затягувала чорна німота.

Він виріс там, де син живе без мами,

Де не лунає колискова перед сном.

Боровся за життя, вгризаючись зубами.

І вижив, не зустрівшись із добром.

Любов була лише порожнім словом,

Душа не знала радості тепла.

Але вночі, як зустріч з рідним домом,

Лунала в серці музика ясна.

Ясна і чиста, мов молитва мами, 

Якої він ніколи не стрічав.

І плакав він самотніми ночами,

А звук мелодії і далі все лунав.

Одного дня здалась лукава доля, 

А може змилостились небеса.

Отримав хлопець скрипку, що поволі,

Зробилась чудом у його руках.

Минули роки. І концертні зали

Заповнювала радісна юрба.

Маестро виводив прекрасні гами

І дякував за долю небесам.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Щастя

Десь в глибині незвіданих печер,

Де тепло й затишно, без вітру і без сонця,

Чекає твоє щастя дотепер,

Коли до нього ти знайдеш віконце.

А ти шукаєш по вершинах гір,

Перетинаєш океани і кордони,

Блукаєш між релігій і богів,

Долаєш безконечні перепони.

Вирішуєш задачі непрості,

Угору піднімаєшся по сходах,

Малюєш плани й мрії непрості,

Все досягаєш, та нічого не знаходиш.

А щастя й далі тихо й мирно спить,

Його не треба без кінця шукати,

Воно з тобою завжди, кожну мить,

Лиш свою душу треба відкривати.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Я навчилась

Я навчилася час зупиняти

І читати життя крізь рядки.

Я вже вмію себе вибачати

Й дозволяти собі помилки.

Я навчилася не поспішати,

Не нестись стрімголов в нікуди.

Я вже вмію світанки вітати

Й забувати чужі мені сни.

Я навчилась себе поважати,

Не ділити любов на шматки.

Я вже вмію себе цінувати,

І своєю дорогою йти.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

На вершині

Поки фанфари голосно звучать,

Спитай себе: "А далі що чекає?"

Бо перемога - це ще не кінець,

Життя і далі сторінки гортає.

Поки монети голосно дзвенять,

І на гучні забави вистачає,

Ти заведи маленький гаманець,

Котрий лиш кілька папірців вміщає.

Поки ще друзі кожен день спішать,

Спитатися: "Як справи?", означає,

Що ти потрібен. Так, ти молодець!

Та доля найвірніших залишає.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Самотність

Бліде обличчя й тихий сум в очах,

Усмішка, гірш якої не буває,

Звичайний ранок. Небо ще в зірках.

І світло ліхтарів ще не згасає.

Ти йдеш додому. Шалик на плечах,

Мов ноша, що додолу притискає.

Звичайний ранок. Ніч, що просто так,

Світанок, що потрохи наступає.

Здолаєш втому. День весь на ногах,

Мов втеча від нудьги, яка чекає.

Самотній вечір. Моторошний знак.

І чорна пустка пащу роззявляє.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Зима мете

Зима мете. Вона не знає спину.

Крізь танець хуртовин не видно даль.

Зима мете. Не знайду вже стежину.

Не повернусь, щоб не будити жаль.

Зима мете. Немов тонку свитину,

З душі зрива несправжнього вуаль.

Зима мете. Змітає всю провину. 

Щоб серце стало чистим, мов кришталь.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Під Новий рік

Я не піду. Всі стежки замело.

Залишусь тут, і буду зимувати.

У танцях віхол сховане село,

Лише сліди від хати і до хати.

Я у теплі зустріну тут Різдво,

Вогонь у грубці буде танцювати.

І знову року наче й не було.

І нові двері треба відчиняти.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #поезія #мої_вірші #поезія_для_душі

Слова до чаю

Коли твій світ розпався на шматки,

В душі скімлить лише німе страждання,

Ти не спиняйся, просто далі йди.

Живи, немов би кожен день останній.

Коли твій розум втомлений нести

Усевіту нескінчені питання,

Ти не тримай, ти просто відпусти,

Дозволь собі програти ці змагання.

Коли твій день нестерпний, як завжди, 

І не працюють всі переконання,

Заварюй чай і в тиші посиди.

Бо істина прийде через мовчання.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

За крок до...

Цей день, цей вечір, ця безсонна ніч.

Навколо лиш відкриті запитання.

І найрідніше із усіх облич,

Заховане в міцну броню мовчання.

Цей звук, цей дотик, невловима річ,

Коли один лиш крок до розставання.

І непомітна іскра віч-на-віч

Запалює вогонь твого кохання.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші

Забуте кохання

Все замете невпинний часу біг,

Зі спогадів зітре твої страждання.

Вже не згадаєш той яскравий сміх,

Забудеш всі безглузді сподівання.

Накриє все, немов холодний сніг,

Вимогливих турбот щодня зростання.

Не переступить більше твій поріг

Зворушливе роззброєне кохання.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnyk

Що я для Тебе?

Я тінь, яку Ти втратив, бо боявся,

Я вітер, що танцює в далині,

Я крик, що з вуст Твоїх так й не зірвався,

Я сон, який наснився не Тобі.

Я інь, якого Ти не дочекався,

Я сонце, що сховалось в глибині,

Я материк, що ще не відкривався,

Я все, що хочеш бачити в мені.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Вибір

На сході небо знов вогнем палає.

Ти в точці, де немає вороття.

Твоя душа всі відповіді знає.

Зупинишся чи підеш до кінця?

Життя без вибору ніколи не буває,

Бо, власне, вибір ― це і є саме життя.

Твоє давно уже тебе чекає,

Не залишайся на припоні зла.

#мої_вірші #poetry #NataliiaMelnyk

Про що ти мрієш?

Про що Ти мрієш? Коли з неба сніг,
Мов покривалом, землю застеляє.
Коли спиняєш свій невпинний біг,
І тихий смуток душу огортає.

Чого чекаєш? Коли сотня книг
На всі питання не відповідає.
Коли усіх вже наче переміг,
Та все одно чогось не вистачає.

Як Ти радієш? Коли справжній сміх
В Твоєму серці весело лунає.
Коли знайшов надійний оберіг,
Який Тобі завжди допомагає.

#мої_вірші #поезія_для_душі #NataliiaMelnyk #poetry

Вічні питання

Світ розсипається, як завжди, на шматки.

Не знаємо, яка чекає доля.

Не бачимо кінцевої мети.

Де шлях свободи? Де ярмо неволі?

Немов по колу бродимо роки,

Не визнаєм, що маєм власну волю.

Чомусь, шукаємо в обхід стежки,

Хоч напряму зазнали б менше горя.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія_для_душі #поезія