середу, 25 березня 2020 р.

Остання самотність



В тумані місяць за твоїм вікном.
Життя затихло. Вже нечутно кроки.
До шибки знову тулишся чолом.
Все чуда ждеш. А поряд линуть роки.

І доля вперта своїм помелом
Порозмітала твоє щастя в боки.
Не часто гості за твоїм столом
І заросли стежки вузькі й широкі.

Похмурий ангел з зламаним крилом
Дарма тривожить твої сни глибокі.
Минув твій час. Не треба напролом.
Залишились лиш ночі одинокі.

Настане день, наповнений теплом,
І вітер змін навіє в серце спокій.
Дістанеш знов запилений альбом,
Де тисячі твоїх найкращих копій.



Квіти під снігом



А в комині виє вітер.
Він хоче, мабуть, сказати
Про те, що під снігом квіти,
Їм треба ще день поспати.

Той вітер лама дерева:
Могутні, що все видали.
Ті квіти - частинки неба,
І вітру їх не дістати.

То ж навіть коли навколо
Все буря буде змітати,
Згадайте про сині квіти,
Що небо вміють тримати.

08.03.2020