субота, 22 грудня 2018 р.

Слова до чаю




Коли твій світ розпався на шматки,
В душі скімлить лише німе страждання,
Ти не спиняйся, просто далі йди.
Живи, немов би кожен день останній.


Коли твій розум втомлений нести
Усевіту нескінчені питання,
Ти не тримай, ти просто відпусти,
Дозволь собі програти ці змагання.


Коли твій день нестерпний, як завжди, 
І не працюють всі переконання,
Заварюй чай і в тиші посиди.
Бо істина прийде через мовчання.


#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі



За крок до...




Цей день, цей вечір, ця безсонна ніч.
Навколо лиш відкриті запитання.
І найрідніше із усіх облич,
Заховане в міцну броню мовчання.


Цей звук, цей дотик, невловима річ,
Коли один лиш крок до розставання.
І непомітна іскра віч-на-віч
Запалює вогонь твого кохання.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #поезія #поезія_для_душі #мої_вірші



Забуте кохання




Все замете невпинний часу біг,
Зі спогадів зітре твої страждання.
Вже не згадаєш той яскравий сміх,
Забудеш всі безглузді сподівання.



Накриє все, немов холодний сніг,
Вимогливих турбот щодня зростання.
Не переступить більше твій поріг
Зворушливе роззброєне кохання.





Що я для Тебе?





Я тінь, яку Ти втратив, бо боявся,
Я вітер, що танцює в далині,
Я крик, що з вуст Твоїх так й не зірвався,
Я сон, який наснився не Тобі.


Я інь, якого Ти не дочекався,
Я сонце, що сховалось в глибині,
Я материк, що ще не відкривався,
Я все, що хочеш бачити в мені.


#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі



Вибір






На сході небо знов вогнем палає.
Ти в точці, де немає вороття.
Твоя душа всі відповіді знає.
Зупинишся чи підеш до кінця?



Життя без вибору ніколи не буває,
Бо, власне, вибір ― це і є саме життя.
Твоє давно уже тебе чекає,
Не залишайся на припоні зла.




Про що ти мрієш?





Про що Ти мрієш? Коли з неба сніг,
Мов покривалом, землю застеляє.
Коли спиняєш свій невпинний біг,
І тихий смуток душу огортає.


Чого чекаєш? Коли сотня книг
На всі питання не відповідає.
Коли усіх вже наче переміг,
Та все одно чогось не вистачає.


Як Ти радієш? Коли справжній сміх

В Твоєму серці весело лунає.
Коли знайшов надійний оберіг,
Який Тобі завжди допомагає.

Вічні питання





Світ розсипається, як завжди, на шматки.
Не знаємо, яка чекає доля.
Не бачимо кінцевої мети.
Де шлях свободи? Де ярмо неволі?


Немов по колу бродимо роки,
Не визнаєм, що маєм власну волю.
Чомусь, шукаємо в обхід стежки,
Хоч напряму зазнали б менше горя.


#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія_для_душі #поезія