Мова жива

Слова живі, як ними не мовчать.

Бо мова справжня, лиш коли лунає.

Від свят до свят не вийде заховать,

Як вишиванку. Мова так вмирає.

Слова страждають, плачуть і кричать.

Їм місця у книжках не вистачає.

Бо на полицях мови не лежать,

Де пил віків їх тихо накриває.

Слова співають, тішаться, дзвенять.

Без мови кожна нація згасає.

Не можна свою мову та й не знать.

Історія таке не вибачає.

#Nataliia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_мова

Собор

Це не світанок. Це собор палає.

Не витримав людської простоти.

Вогонь жорстоко жертву обирає,

Руйнує те, що прожило віки.

Він наостанок небо осяває, 

Так, наче там молилися боги.

Він ще не раз про себе нагадає

В коханні, що проходить крізь віки.

І ранок сумно у вікно вже позирає.

І перші шпальти вже забили всі рядки.

Але ніхто себе не запитає:

А що залишим після себе ми?

#Nataliia_Melnyk_Poetry

Україна

Є в нас земля: і щедра,і багата.

Та дивний люд живе на цій землі.

Готові на смерть сотні посилати,

Бо у мільйонів тирса в голові.

Які слова потрібно відшукати,

Щоб зупинити регіт на крові?

І скільки ще синів своїх віддати, 

Щоб врешті вже розвиднілось тобі?

#Nataliia_Melnyk_Poetry

Далекий адресат

Напишу запитання між рядками.

Відправлю лист. Далекий адресат.

Немає сенсу, що було все не між нами.

Немає смутку, бо не знаєм втрат.

Чужі обличчя й мрії між думками,

Чужі надії серед дивних фраз.

Нема що забувати поміж нами.

Нема що залишати після нас.

#poetry #поезія #Natalia_Melnyk_Poetry

Вогонь

Я відчуваю вогонь. Він собі тихо тліє.

Гріє теплом долонь. В ньому життя жевріє.

Я відчуваю вогонь. Небо ним багряніє.

Віє снігами до скронь. В ньому душа німіє.

Я відчуваю воонь. Серце ним спопеліє.

Мрії вітрилом безсонь. В ньому притулок надії.

Я відчуваю вогонь. Той, що мене зігріє.

Вірю, що спалить полон. Знайду свою стихію.

#poetry #Natalia_Melnyk_Poetry #поезія #українська_поезія #мої_вірші #моя_стихія

Сину

Ти моє щастя, я твій цілий світ.

Ти моя радість, моє одкровення.

Колись підеш, залишиш в серці слід.

Але сьогодні ти моє натхнення.

Ти Божа ласка, найсолодший цвіт.

Ти вітру свіжість, ти благословення.

Колись розправиш крила у політ.

Любов до тебе - це моє спасення.

#мої_вірші #українська_поезія #поезія_для_душі

Розмова з долею

Ти питаєш мене: "Чи надовго?"

Я ж кажу тобі: "На віки."

Ти питаєш мене: "Як знати?"

Я ж кажу: "Зійшлися стежки."

Ти питаєш мене: "Навішо?"

Я кажу: "Щоб не навпаки."

Ти питаєш мене: "Як звати?"

Я підкажу. Заглянь у сни.

Ти питаєш мене: "На благо?"

Я відкажу: "Це знаєш лиш ти?"

Ти питаєш мене: "Як впізнати?"

Я не скажу. Шукай сліди.

#poetry #Natalia_Melnyk_Poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі