Та зима бездоганно-біла,
Що й не видно де небо, де сніг.
Вона йшла вся осяйно-красива,
Древній час свій сповільнював біг.
Та любов ідеально-зріла
Від життя не чекала втіх.
Зникла так невимовно-щиро
Однією з розталих доріг.
#поезія #мої_вірші #Nataliia_Melnyk_Poetry #poetry #поезія_для_душі
Немає коментарів:
Дописати коментар