А вітер, неначе море, зелені хвилі гойдає.
Ті хвилі про щось говорять. Їх мови ніхто не знає.
А вітер їх наче чує і ніжно так пригортає.
Ті хвилі летять за вітром. А він їх не відпускає.
А вітер, неначе книгу, зелені хвилі читає.
Ті хвилі, мов сотні літер. І вітер їх розрізняє.
А вітер їх розуміє, як книгу собі гортає.
Ті хвилі живуть лиш вітром. А він про них забуває.
Немає коментарів:
Дописати коментар