Відповідь

Шукаєш на долоні долі знак.

Чекаєш сон, щоб врешті все збагнути.

Гадаєш: ну яке ж воно на смак?

І мрієш врешті ти життя відчути.

Не розумієш: ну чому ніяк

Не хочуть небеса тебе почути?

Не залишаєш часу "просто так".

Боїшся в свою душу зазирнути.

#poetry#NataliiaMelnykPoetry#поезія_українською#поезіядлядуші#мої_вірші

Право бути

Ти не корись. Хоч доля й не проста.

Ти не мирись. Хоч правди і не чути.

Ти не журись. Бо сльози лиш вода.

Ти не спинись. Бо так лиш зможеш бути.

Ти залишись. Хоч може десь й краса.

Ти відродись. Хоч важко це збагнути.

Ти підведись. Бо впасти не біда.

Ти лиш борись за своє право бути.

#poetry#мої_вірші#поезія#поезія_для_душі

Перетворення

Не зачиняй вікно. Я повернусь,

Мені лиш треба трохи політати.

Не вибачай. Вини вже не боюсь,

Я мала час, щоб крила підлатати.

Не забувай добро. Я залишусь,

Ми будем замки в хмарах будувати.

Не спокушай. Впаду і підведусь.

Я вже не та, забула як мовчати.

#NataliiaMelnykPoetry#poetry#поезія_для_душі

Будь собою

Всі не встигають бути не собою

Та бігти увесь час хтозна-куди.

Життя пливе невпинною рікою.

Тут загубитись швидше, ніж знайти.

Спинись на мить. Ти не на полі бою.

Тобі не слід усіх перемогти.

Посидь ще мить. Ось так. Без слів. Зі мною.

Тут залишитись важче, ніж піти.

#poetry#поезія_для_душі#natalia_melnyk_poetry#мої_вірші

Лист морю

Привіт. Ти мене пам'ятаєш?

Ми ж були з Тобою на ти.

Так хвилі ліниво гойдаєш

В прозорих відтінках води.

Ну як Ти себе почуваєш?

Тут наче й не було зими.

Ти втому мою розчиняєш

І часу змиваєш сліди.

#nataliamelnykpoetry#поезія#віршіпроморе#мої_вірші

Розмите літо

А літо плакало дощами без вини,

І без причини, і без жодної надії.

Усі казали: "Може досить! Припини!"

Воно не чуло. Розтеклись сльозами мрії.

А літо втратило світанки без журби,

І вечори без втоми  повні дії.

Розмило всі водою кольори

У сіре тло нестримної стихії.

#poetry#Natalia_Melnyk_Poetry#поезія#мої_вірші

Бузок цвіте

Бузок цвіте. Це точно вже весна.

За барвами не видно навіть неба.

Знов прокидається в нас віра в чудеса.

Чотири пелюстки знайти лиш треба.

Бузок цвіте. І ради тут нема.

Всміхається затулене ним небо.

Увесь цей світ рятують лиш дива.

Пояснень й логіки часом зовсім не треба.

#poetry#Natalia_Melnyk_Poetry#поезія_для_душі