Час втечі

 

Бог плете різнобарвні шалі

Та вкриває стомлені плечі.

Відганяє давні печалі,

Витирає сльозі старечі.

Час пливе по дивній спіралі.

Вже не чути сміху малечі.

Замальовує зайві деталі,

Віддаляє клекіт лелечий.

Смерть вдягає чорні вуалі.

Вже не пахне хлібом із печі.

Пил вкриває старі медалі,

Затіняє важливі речі.

Бог не чує людські моралі,

Не читає слова предтечі,

Каже просто: "Ходімо далі.

Смерть - лиш тільки пароль. Для втечі".

Хто ти мені?

А ми з тобою навіть і не друзі.

Так... Перехожі. Здибались на мить.

Чого тоді в якійсь шаленій тузі

Моя душа до твоєї мовчить?

Живемо кожен в замкненому крузі.

Так... Ми не схожі. Й часу не спинить.

Чого тоді в якійсь страшній напрузі

Одна струна, мов порвана, бринить?

І моє серце у міцній кольчузі.

Так... Насторожі. Світ вже не п'янить.

Чого тоді в оточенні ілюзій

Твоя рука зрадливо так тремтить?

Народження зірки

Вона летіла на світло,

Ловила зорі крізь хмари.

Вогнем у серці розквітла

Жага спіймати стожари.

Раптово схоплена вітром,

Долала долі удари.

Торкнулась променя світла

І враз сама запалала.

Горіла славно та швидко,

Але на те не зважала.

Мала тендітна лелітка

За мить зорею упала.

Прощальний вальс

А що тобі лишити по собі?

Осінній аромат гіркого трунку?

Розпорошила все у боротьбі,

Забула смак останнього цілунку.

А що собі лишити по тобі?

Зимовий блиск простого візерунку?

Заколотила душу у броні,

Яскраві фарби блякнуть на малюнку.

Вода

Враз прийшла велика вода

І повстали збуджені ріки.

Закричали люди: "Біда!"

Бог від втоми прикрив повіки.

З лисих гір сповзала земля,

Почорніли від злості ріки.

Бог лиш мовив: "Така ціна..."

Доведеться за все платити.

24.06.2020

Зелені хвилі

А вітер, неначе море, зелені хвилі гойдає.

Ті хвилі про щось говорять. Їх мови ніхто не знає.

А вітер їх наче чує і ніжно так пригортає.

Ті хвилі летять за вітром. А він їх не відпускає.

А вітер, неначе книгу, зелені хвилі читає.

Ті хвилі, мов сотні літер. І вітер їх розрізняє.

А вітер їх розуміє, як книгу собі гортає.

Ті хвилі живуть лиш вітром. А він про них забуває.

У пошуках Бога

А Богу не цікава суєта,

Він голу правду без прикрас приймає.

І байдуже притворне каяття,

Він в людний храм не часто заглядає.

А Богу непотрібна метушня,

Він поряд з тим, хто тихо догорає.

і зайве тут фальшиве співчуття,

Він кожну душу наскрізь проглядає.