Скрипаль

Життя тяглося сірою імлою:

Одноманітність й серця самота.

Не мав нічого і нікого за собою.

Його затягувала чорна німота.

Він виріс там, де син живе без мами,

Де не лунає колискова перед сном.

Боровся за життя, вгризаючись зубами.

І вижив, не зустрівшись із добром.

Любов була лише порожнім словом,

Душа не знала радості тепла.

Але вночі, як зустріч з рідним домом,

Лунала в серці музика ясна.

Ясна і чиста, мов молитва мами, 

Якої він ніколи не стрічав.

І плакав він самотніми ночами,

А звук мелодії і далі все лунав.

Одного дня здалась лукава доля, 

А може змилостились небеса.

Отримав хлопець скрипку, що поволі,

Зробилась чудом у його руках.

Минули роки. І концертні зали

Заповнювала радісна юрба.

Маестро виводив прекрасні гами

І дякував за долю небесам.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Щастя

Десь в глибині незвіданих печер,

Де тепло й затишно, без вітру і без сонця,

Чекає твоє щастя дотепер,

Коли до нього ти знайдеш віконце.

А ти шукаєш по вершинах гір,

Перетинаєш океани і кордони,

Блукаєш між релігій і богів,

Долаєш безконечні перепони.

Вирішуєш задачі непрості,

Угору піднімаєшся по сходах,

Малюєш плани й мрії непрості,

Все досягаєш, та нічого не знаходиш.

А щастя й далі тихо й мирно спить,

Його не треба без кінця шукати,

Воно з тобою завжди, кожну мить,

Лиш свою душу треба відкривати.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

Я навчилась

Я навчилася час зупиняти

І читати життя крізь рядки.

Я вже вмію себе вибачати

Й дозволяти собі помилки.

Я навчилася не поспішати,

Не нестись стрімголов в нікуди.

Я вже вмію світанки вітати

Й забувати чужі мені сни.

Я навчилась себе поважати,

Не ділити любов на шматки.

Я вже вмію себе цінувати,

І своєю дорогою йти.

#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry

На вершині

Поки фанфари голосно звучать,

Спитай себе: "А далі що чекає?"

Бо перемога - це ще не кінець,

Життя і далі сторінки гортає.

Поки монети голосно дзвенять,

І на гучні забави вистачає,

Ти заведи маленький гаманець,

Котрий лиш кілька папірців вміщає.

Поки ще друзі кожен день спішать,

Спитатися: "Як справи?", означає,

Що ти потрібен. Так, ти молодець!

Та доля найвірніших залишає.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Самотність

Бліде обличчя й тихий сум в очах,

Усмішка, гірш якої не буває,

Звичайний ранок. Небо ще в зірках.

І світло ліхтарів ще не згасає.

Ти йдеш додому. Шалик на плечах,

Мов ноша, що додолу притискає.

Звичайний ранок. Ніч, що просто так,

Світанок, що потрохи наступає.

Здолаєш втому. День весь на ногах,

Мов втеча від нудьги, яка чекає.

Самотній вечір. Моторошний знак.

І чорна пустка пащу роззявляє.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Зима мете

Зима мете. Вона не знає спину.

Крізь танець хуртовин не видно даль.

Зима мете. Не знайду вже стежину.

Не повернусь, щоб не будити жаль.

Зима мете. Немов тонку свитину,

З душі зрива несправжнього вуаль.

Зима мете. Змітає всю провину. 

Щоб серце стало чистим, мов кришталь.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі

Під Новий рік

Я не піду. Всі стежки замело.

Залишусь тут, і буду зимувати.

У танцях віхол сховане село,

Лише сліди від хати і до хати.

Я у теплі зустріну тут Різдво,

Вогонь у грубці буде танцювати.

І знову року наче й не було.

І нові двері треба відчиняти.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #поезія #мої_вірші #поезія_для_душі