Зима мете. Вона не знає спину.
Крізь танець хуртовин не видно даль.
Зима мете. Не знайду вже стежину.
Не повернусь, щоб не будити жаль.
Зима мете. Немов тонку свитину,
З душі зрива несправжнього вуаль.
Зима мете. Змітає всю провину.
Щоб серце стало чистим, мов кришталь.
#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі
Немає коментарів:
Дописати коментар