Самотність

Бліде обличчя й тихий сум в очах,

Усмішка, гірш якої не буває,

Звичайний ранок. Небо ще в зірках.

І світло ліхтарів ще не згасає.

Ти йдеш додому. Шалик на плечах,

Мов ноша, що додолу притискає.

Звичайний ранок. Ніч, що просто так,

Світанок, що потрохи наступає.

Здолаєш втому. День весь на ногах,

Мов втеча від нудьги, яка чекає.

Самотній вечір. Моторошний знак.

І чорна пустка пащу роззявляє.

#NataliiaMelnykPoetry #poetry #мої_вірші #поезія #поезія_для_душі