А ти все й далі по світах мене шукаєш.
Питаєш вітра й тіні самоти.
Я завжди поруч, ти не помічаєш.
Ждеш із птахами й подихом весни.
Коли я йду, ти вслід мені гукаєш.
Спинити хочеш, та не можеш слів знайти.
Я дивна, ти своєю не признаєш.
Але й забути теж не можеш ти.
Ти вперто щастя в душу не пускаєш,
Боїшся втратити свої тяжкі хрести.
Я ― лише мрія, ти мене пізнаєш.
Я просто шлях до справжньої мети.
#мої_вірші #поезія #поезія_для_душі #poetry #NataliiaMelnykPoetry
Немає коментарів:
Дописати коментар